Кислоти (сірчана, соляна, оцтова, фосфорна, мурашина, хлоридна,борна, саліцилова)

Розчини всіх кислот на смак кислі. Це не означає, що розчин будь-якої кислоти можна пробувати на язик - серед них зустрічаються дуже їдкі і навіть отруйні. Але такі як оцтова кислота ( міститься в столовому оцті ), лимонна кислота, аскорбінова кислота ( вітамін С ), щавлева кислота і деякі інші ( містяться в рослинах ) знайомі вам саме своїм кислим смаком.

У цій статті ми розглянемо тільки найважливіші неорганічні, тобто такі, які не синтезуються живими організмами, але є важливими при дослідах і виробництві в хімії та хімічній промисловості.

Всіх їх, незалежно від походження, об'єднує загальна властивість - містять реакційноздатні атоми водню.

Загалом кислота - це складна речовина, в молекулі котрої є один ( хлоридна кислота ) або кілька атомів водню і кислотний залишок ( сульфатна кислота, борна кислота ).

Властивості визначаються тим, що вони здатні замінити у своїх молекулах атоми водню на атоми металів.

Класифікують за такими ознаками:
1) за наявністю або відсутністю кисню в молекулі;
2) за кількістю атомів водню.

За першою ознакою кислоти діляться на кисневмісні ( сірчана кислота, оцтова кислота, азотна кислота, мурашина кислота ) і безкисневі ( соляна кислота ).
За кількістю атомів водню, здатних заміщуватися на метал, кислоти діляться на одноосновні ( з одним атомом водню: хлоридна кислота, мурашина кислота ), двоосновні ( з 2 атомами Н: щавелева кислота, cаліцилова кислота ) та триосновні ( з 3 атомами Н: олеїнова кислота, борна кислота, молочна кислота ).

Розглянемо найважливіші хімічні властивості кислот.

Дія розчинів кислот на індикатори. Практично всі кислоти ( крім деяких, наприклад: cаліцилова кислота ) добре розчиняються у воді. Розчини кислот у воді змінюють забарвлення спеціальних речовин - індикаторів. За забарвленням індикаторів визначають присутність кислоти. Індикатор лакмус забарвлюється розчинами кислот в червоний колір, індикатор метиловий оранжевий - теж у червоний колір.

Індикатори являють собою речовини складної будови. У лужних розчинах і в нейтральних розчинах вони мають інше забарвлення, ніж у розчинах кислот.

Взаємодія кислот з лугами. Ця реакція називається реакцією нейтралізації. Кислота реагує з лугом, в результаті чого утворюється сіль, в котрій завжди в незмінному вигляді міститься кислотний залишок. Другим продуктом реакції нейтралізації обов'язково є вода ( наприклад: сірчана кислота та натрій гідроксид ).

Для реакцій нейтралізації достатньо, щоб хоча б одна з реагуючих речовин було розчинною у воді. Оскільки практично всі кислоти розчинні у воді, вони вступають у реакції нейтралізації не лише з розчинними, але і з нерозчинними лугами ( сірчана кислота, соляна кислота ). Вийнятком є кремнієва та саліцилова кислота, котрі погано розчиняється у воді і тому можуть реагувати тільки лугами рідкої форми ( розчини натрій гідроксид (сода каустична) і калій гідроксид).

Взаємодія кислот з оксидами металів. Оскільки оксиди - найближчі родичі лугів - з ними кислоти також вступають в реакції нейтралізації.

Як і у випадку реакцій з лугами, з оксидами металів кислоти утворюють сіль і воду. Сіль містить кислотний залишок тієї кислоти, яка використовувалася в реакції нейтралізації.

Наприклад, фосфорна кислота ( ортофосфорна кислота ) використовується для очищення заліза від іржі (оксид заліза). Фосфорна кислота (ортофосфорна кислота), прибираючи з поверхні металу його оксид, в реакцію з металом практично не вступає.

Взаємодія кислот з металами. Для взаємодії кислоти з металом повинні виконуватися деякі умови (на відміну від реакцій кислот з основами і оксидами металів, які йдуть практично завжди).

Метал повинен бути досить активним по відношенню до кислоти. Наприклад, золото, срібло, мідь, ртуть і деякі інші метали з кислотами не реагують. Такі метали як натрій, кальцій, цинк, навпаки, реагують дуже активно з виділенням газоподібного водню та великої кількості тепла.